В той момент я ледь вмовила матір звернутися до проктолога. Ми поїхали до Києва в обласну лікарню там їй сказали, що все таки дійсно геморой і ще й 2 стадії, але за ознаками, які були заначені в інтернеті та різних пабліках була майже 4-та! Лікар виписав кілька мазей (гепаринову і щось ще, точно не пам'ятаю) і сказав, що через два тижні все мине. На той час, на додачу до вже випавших "шишок" виникло ще дві зовнішні. Відвідування туалету стало більше нагадувати середньовічні тортури. Мама вже була згодна на будь-яке лікування, ну і звичайно ж купила все те що було прописане лікарем і більше. Та тільки через два тижні не те, що полегшало - стало ще гірше!

На другий раз ми пішли вже в приватну клініку. Лікар там виявився ще гірше! Повністю не озвучив діагноз, сказав, що без операції ніяк. А операція коштувала 900 доларів! Не те щоб в нас не було таких грошей, я просто не розуміла за, що маємо віддавати такі гроші. Поставили операцію через два місяці, відпустивши мучитись далі.
Тут в голові промайнула думка, що начебто у моєї куми чоловік теж чимось таким мучився півроку тому.Не гаявши часу я зателефонувала їй, хотіла уточнити, чим лікувалися та як зараз у них справи. Вона по телефону толком нічого не відповіла, ми вирішили зустрітися у мене.

На наступний день відкриваю їй двері, а та вся в сльозах! Я офігіла. Як виявилось Віктора не стало, а причина тому був Рак прямої кишки! Та як же так? Молодий мужик зовсім був! Зі розповіді куми я зрозуміла, що був рецидив після операції.

Два місяці тому дізналися, що рак розвинувся, а 2 тижні тому вже ... все ... Мене як струмом вдарило! Я стала розпитувати як лікувалися, які симптоми - вона назвала ті ж ліки, що ми застосовувала. І йому вони не допомогли! Операцію йому зробили - вже через місяць рецидив з ускладненнями.

Ми не те що операцію зробити, до лікаря сходити боялася тепер. Хіба мало що, а раптом чого випишуть, що тільки гірше стане, а затягувати теж не варіант - чим далі, тим гірше.

У мами почалася паніка.

Вона перестала виходити з дому. У неї тряслися руки, постійно виникали дурні думки. Працювати вже не стало сил. Ну яка робота, якщо кожну секунду мучишся від болю і чекаєш смерті ?! Я намагалася взяти себе в руки та підбадьорювати маму, пошукати хоч рецепти народних цілителів або ще що - я була готова навіть читати дивні заговори, аби не операція або рак!

Врятував випадок!

Порятунок прийшов несподівано прийшовши до магазину за продуктами я краєм вуха почула розмову продавця з кимось по телефону! Розповідала як рік тому її чоловік ‘’Далекобійник’’ страждав чимось подібним на геморой і допоміг йому наший місцевий фельдшер Валентин Іванович з яким ми були частково знайомі.
Я тоді аж прозріла, як так можна було не звернутись до нього раніше. Я одразу ж сіла в машину та поїхала в амбулаторію. Зустрівшись з ним він мене уважно вислухав та попросив негайно привезти мою маму Віру на консультацію та огляд.
Вмовити маму піти до знайомої людини з такою делікатною проблемою було не просто але біль та страх смерті не залишив їй вибору.
Валентин Іванович підтвердив діагноз геморою! Але одразу ж заспокоїв нас тим що не обов’язково робити ризиковану операцію.

Дуже шкода що мати так і не погодилась самостійно написати статтю та передати всі емоції та досвід людям які зараз знаходяться в такій ситуації. Від себе хочу сказати одне, не відкладайте проблему на завтра а лікуйте одразу щоб не допустити ускладнень та операції а ще гірше смерті(

Для вашої зручності я вийшла на зв’язок з керуючими пільгової програми в Україні, розповіла нашу історію лікування та домовилась про розміщення офіційного розіграшу препарату ‘’Проктолайт’’ .

Трохи нижче ви побачите 6 коробочок. Виберіть будь-яку з них до (включно) і можливість виграти засіб ‘’Проктолайт’’ БЕЗКОШТОВНО!

Увага !!!